Наукова робота, пов’язана з Україною – історією, країнознавством, мовою та літературою, порівняно зі схожими дослідницькими напрямками мало сформована в німецькомовному просторі. Інститутам україністики скорочують фінансування, і вони потерпають від зменшення викладацького штату. Страждає як сфера досліджень про Україну в Німеччині, так і загалом процес поширення знань про неї. Таким чином, мало де в німецькій вищій школі можна вивчати україністику. Останні 20 років по всій Німеччині менше десятка студентів стали дипломованими україністами. Відповідно, бракує українознавчої експертизи у професійних сферах, де необхідні ґрунтовні знання про другу за розміром європейську країну.

Саме в контексті актуального конфлікту на території України стає очевидно, як часто публічний дискурс формують стереотипні патерни мислення та аргументації. Навіть якщо існування української держави не викликає сумнівів, часто бракує знань про те, на чому базується її національна суверенність, які історичні процеси її обґрунтовують. Зокрема, це дається взнаки при оцінці російської інтервенції в Крим і Донбас. Також питання етнічності та ідентичності часто перекриває важливіше питання ідентифікації – як бачимо з міфу про „дві України“.

Подолати стереотипне мислення допоможе базове знання про українську державу, мову та культуру, а також про європейську історію України. Отримати таке знання можна на міжнародних літніх школах при німецьких університетах – на Українікумі у Грайфсвальді та Віадрінікумі у Франкфурті-на-Одері. Щоправда, вони розраховані насамперед на студентство. Додаткової кваліфікації з українських студій без припинення професійної діяльності не існує, і в німецькомовному просторі вона унікальна.

Програма Ukraine Calling прагне покращити ситуацію через послідовне розширення спектру знань про Україну серед професіоналів на ключових позиціях у сферах культури, політики, засобів масової інформації, адміністративної влади, економіки та громадянського суспільства.