Заклади вищої освіти мають на меті не тільки підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності. Вони є, крім цього, важливими місцями навчання таким цінностям та компетенціям, які є необхідною передумовою функціонування демократичної взаємодії та громадянського суспільства. Для того, аби мати можливість виконати цю важливу суспільну функцію, важливим фактором є кваліфікація академічного персоналу – не тільки з технічної точки зору, але й з погляду на необхідність навчання іншим необхідним соціальним компетенціям. Молоді активні педагоги знаходяться у нелегкій ситуації через те, що їхні прогресивні ідеї не завжди співпадають  з традиційними формами навчання та викладання.В університетах також бракує так званого «третього простору», тобто існує замало спеціалістів, які б займалися проблемами розвитку вищої освіти та викладацької діяльності та сприяли б досягненню гармонії між академічним та адміністративним рівнями, наприклад шляхом заснування університетських дидактичних служб.

Для досягнення стійких позитивних змін української системи вищої освіти та забезпечення викладання, яке було б спрямоване безпосередньо на студента та, зокрема, на його потреби розвитку додаткових компетенцій, в університетах повинні бути підтримані сили, здатні до реалізації реформ. Зазначені цілі мають бути досягнуті за допомогою проведення семінарів на тему дидактичної додаткової освіти для професорсько-викладацького складу (підвищення кваліфікації), сприяння обміну між німецькими і українськими викладачами та спеціалістами з дидактики вищої освіти у формі екскурсій (нетворкінг). Доцільним є також проведення семінарів з «агентами змін» з-поміж керівництва ВНЗ, представників освітнього і наукового сектору, а також експертів з освітньої політики (сталі перетворення).